положення про внутрішню систему якості освіти

Положення
про внутрішню систему забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти

 І. Загальні положення

Положення про забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти в Авдіївській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів №1 Авдіївської міської ради (далі − Положення) розроблено відповідно до вимог Закону України «Про освіту» (стаття 41 Система забезпечення якості освіти), Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, Статуту закладу освіти та інших нормативних документів. Якість освіти розглядається у нерозривній єдності якості процесу (діяльності) і якості результату. Якість освітнього проце­су (діяльності) є невід’ємною складовою якості освіти, яка залежить від якості освітнього середовища, включає якісні і кількісні харак­теристики освітнього процесу, якість професійної компетентності викладачів, якість організаційно-управлінської компетентності.

Внутрішня  система забезпечення якості освіти має такі основні складові:

• стратегія та процедури забезпечення якості освіти;
• система та механізми забезпечення академічної доброчесності;
• критерії, правила і процедури оцінювання здо­бувачів освіти;
• критерії, правила і процедури оцінювання пе­дагогічної діяльності педагогічних працівників;
• критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу;
• забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, в тому числі для самостійної роботи здо­бувачів освіти;
• забезпечення наявності інформаційних систем для ефектив­ного управління закладом освіти;
• створення в закладі інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування.

ІІ.Принципи розбудови внутрішньої системи забезпечення якості

1.Дитиноцентризм. Головним суб’єктом, на якого спрямована освітня діяльність школи, є дитина.

2. Автономія закладу освіти, яка передбачає самостійність у виборі форм і методів навчання, визначення стратегії і на­прямів розвитку закладу освіти, які відповідають норматив­но-правовим документам, Державним стандартам загальної середньої освіти.

3. Цілісність системи управління якістю. Усі компоненти ді­яльності закладу освіти взаємопов’язані, це створює взає­мозалежність між ними:

• оптимальний добір педагогічних кадрів;
• мотивуюче освітнє середовище;
•  використання освітніх технологій, спрямованих на оволодіння ключовими компетентностями;
•  сприятлива для творчої роботи психологічна атмосфера.

4. Постійне вдосконалення. Розбудова внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти – це постійний процес, за допомогою якого відбувається вдоско­налення освітньої діяльності, підтримується дієвість закладу, забезпечується відповідність змінам у освітній сфері, створю­ються нові можливості тощо.

5. Вплив зовнішніх чинників. Система освітньої діяльності у закладі освіти не є замкнутою, на неї безпосередньо вплива­ють зовнішні чинники – засновник, місцева громада, освітня політика держави.

6. Гнучкість і адаптивність. Система освітньої діяльності зміню­ється під впливом сучасних тенденцій розвитку суспільства.

ІІІ. На­прями внутрішньої системи забезпечення якості освітньої ді­яльності:

1. Освітнє середовище.
2. Система оцінювання освітньої діяльності учнів.
3. Система педагогічної діяльності.
4. Система управлінської діяльності.

ІV.Основні етапи розбудови внутрішньої системи забезпечення якості освітньої ді­яльності:

Колегіальним органом, який визначає, затверджує систему, стратегію та процедури внутрішнього забезпечення якості освіти є педагогічна рада.

V. Стратегія та процедури забезпечення якості освіти

1.Основні політики і процедури вивчення якості ос­вітньої діяльності в закладі:

• система внутрішніх і зовнішніх моніторингів якості освітньої ді­яльності та якості освіти (моніторинг навчальних до­сягнень учнів, моніторинг адаптації дітей у закладі, моніторинг наступності між початковим та базовим рівнями освіти, відповідність показників успішності здобувачів освіти результатам їх навчання на кожному рівні освіти під час державної підсумкової атестації);
• самооцінювання якості освітньої діяльності та якості освіти;
• система оцінювання навчальних досягнень учнів;
• професійне зростання керівних та педагогічних працівників;
• якісний склад та ефективність роботи педагогічних працівників;
• показник наявності освітніх, методичних і матеріально-технічних ресурсів для    забезпечення якісного освітнього процесу;
• забезпечення публічності інформації про діяльність закладу освіти;
• забезпечення академічної доброчесності у діяльності педаго­гічних працівників і учнів;
• створення безпечного середовища;
• запобігання та протидія булінгу.

2.Завдання внутрішньої системи забезпечення якості освіти:

• контроль за виконанням навчальних планів та освітньої програми, якістю знань, умінь і навичок учнів, розробка рекомендацій щодо їх покращення;
• моніторинг та оптимізація соціально-психологічного середовища закладу освіти;
• створення необхідних умов для підвищення фахового кваліфікаційного рівня педагогічних працівників;
• оновлення методичної бази освітньої діяльності.

3. Система контролю за реалізацією процедур забезпечення якості освіти:

• самооцінка ефективності діяльності із забезпечення якості освіти;
• моніторинг якості освіти, навчальних досягнень здобувачів освіти;
• моніторинг педагогічної діяльності (спостереження за проведенням на­вчальних занять);
• моніторинг за освітнім середовищем (санітарно-гігієнічні умови, стан за­безпечення навчальних приміщень, безпека спортивних та ігрових майданчиків, робота їдальні та буфету, вплив середо­вища на навчальну діяльність тощо);

 4.Завдання моніторингу якості освіти:

• здійснення систематичного контролю за освітнім процесом в закладі освіти;
• створення системи спостереження, оцінювання стану освітнього процесу;
• аналіз чинників впливу на результативність освітнього процесу, підтримка високої мотивації навчання;
• створення оптимальних соціально-психологічних умов для саморозвитку та самореалізації учнів і педагогів;
• прогнозування на підставі об’єктивних даних динаміки й тенденцій розвитку освітнього процесу в закладі освіти.

5.Моніторинг в закладі освіти здійснюють:

• директор школи та його заступник;
• органи управління у сфері освіти;
• органи самоврядування, які створюються педагогічними працівниками, учнями та батьками;
• громадськість.

6.Основні форми моніторингу:

• проведення контрольних робіт;
• участь учнів у Всеукраїнських предметних олімпіадах, конкурсах;

• перевірка документації (річний план роботи, протоколи засідань педагогічної ради, класні журнали, статистичні звіти, фінансові документи тощо)

• опитування, анкетування;
• відвідування уроків, заходів.

7.Очікувані результати:

• отримання результатів стану освітнього процесу в закладі;
• покращення функцій управління освітнім процесом,

 8.Підсумки моніторингу:

• узагальнення у схемах, діаграмах, висвітлювання в аналітично-інформаційних матеріалах;
• розробка рекомендацій, приймання управлінських рішень щодо планування та корекції роботи;
• використання даних моніторингу для обговорення на засіданнях методичних об’єднань вчителів, нарадах при директорові, засіданнях педагогічної ради.

 9.Показники опису та інструментів моніторингу якості освіти:

• кадрове забезпечення освітньої діяльності – якісний і кількісний склад, професійний рівень педагогічного персоналу;
• контингент учнів;
• психолого-соціологічний моніторинг;
• результати навчальних досягнень учнів;
• педагогічна діяльність;
• управління школою;
• освітнє середовище;
• медичний моніторинг;
• моніторинг охорони праці та безпеки життєдіяльності.

10.Аналіз даних та показників, які впливають на освітню діяльність:

5. система оцінювання навчальних досягнень учнів;
5. підсумкове оцінювання учнів;
5. фінансування закладу освіти;
5. кількісно-якісний кваліфікаційний склад педагогічних пра­цівників тощо.

VІ. Критерії, правила і процедури оцінювання освітньої діяльності педагогічних працівників

Процедура оцінювання освітньої діяльності педагогічних працівників включає наступні сфери:

• професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
• результати освітньої діяльності.

Щорічне підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється відповідно до статті 59 Закону України “Про освіту”,  постанови Кабінету Міністрів України №800 від 21.08.2019 та листа Міністерства освіти і науки України №1/9-683 від 04.11.2019.

Основними видами підвищення кваліфікації є:

-навчання за програмою підвищення кваліфікації при ДонІППО;

-стажування;

-участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо.

Щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників затверджує педагогічна рада.

Показником ефективності та результативності діяльності педагогічних працівників є їх атестація та сертифікація, яка проводиться відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про освіту», постанови Кабінету Міністрів України №1190 від 27.12.2018 року та  на підставі п.1.5, п.2.1, п.2.2 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 930 від 06.10.2010 (зі змінами, затвердженими наказом МОН України №1473 від 20.12.2011 та №1135 від 08.08.2013).

VІІ. Критерії визначення професійного розвитку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників:

VІІІ.Критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти

Оцінювання якості знань здобувачів освіти закладу  здійснюється відповідно до: 

• Орієнтовних вимог до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України №1009 від 19 серпня 2016 року;
• Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затверджених наказом МОН молодьспорт № 329 від 13.04.2011 року.
• Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах.
• Навчальні досягнення здобувачів у 1-2 класах підлягають вербальному, формувальному оцінюванню:
• Формувальне оцінювання учнів 1 класу проводиться відповідно до Методичних рекомендацій щодо формувального оцінювання учнів 1 класу (Наказ МОН від 20.08.2018 № 924, листи МОН №2.2-1250 від 18.05.2018 та№2.2-1255 від 21.05.2018).
• Формувальне оцінювання учнів 2 класу проводиться відповідно до Методичних рекомендацій щодо формувального оцінювання учнів 2 класу (наказ МОН України  №1154 від 27.08.2019).
• у 3-4 – формувальному та підсумковому (рівневому) оцінюванню. (Наказ МОН від 16.09.2020 № 1146)
• Основними видами оцінювання здобувачів освіти є поточне, підсумкове (тематичне, семестрове, річне) та державна підсумкова атестація.
• Результати навчання здобувачів освіти на кожному рівні повної загальної середньої освіти оцінюються шляхом державної підсумкової атестації, яка може здійснюватися в різних формах, визначених законодавством.
• Критерії  оцінювання  та очікувані результати освітньої діяльності учнів є  обов’язковою  складовою  навчальної  програми предмета.  На початку вивчення теми вчитель повинен ознайомити учнів із системою та критеріями її оцінювання.
• Результати  оцінювання  здобувачів    освіти  обговорюються  на засіданні педагогічної  ради школи.

ІХ. Критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників

Управлінська діяльність адміністрації закладу на сучасному етапі передбачає вирішення низки концептуальних  положень, а саме:

• раціональний розподіл роботи між працівниками школи з урахуванням їх кваліфікації, досвіду та ділових якостей;
• забезпечення оптимальної організації освітнього процесу, який би забезпечував належний рівень освіченості і вихованості випускників та підготовку їх до життя в умовах ринкових відносин;
• визначення найбільш ефективних для керівництва шляхів і форм реалізації стратегічних завдань, які б повною мірою відповідали  особливостям роботи та діловим якостям адміністрації, раціональне витрачення часу всіма працівниками;
• правильне і найбільш ефективне використання навчально-матеріальної бази та створення сприятливих умов для її поповнення;
• забезпечення високого рівня працездатності всіх учасників освітнього процесу;
• створення здорової творчої атмосфери в педагогічному колективі.

Сучасні виклики освітнього менеджменту вимагають від керівника закладу   наступних фахових компетенцій:

• прогнозувати позитивне майбутнє і формувати дух позитивних змін;
• забезпечувати відкрите керівництво;
• вивчати інтереси і потреби місцевої громади й суспільства в цілому, щоб визначати нові цілі і завдання;
• організовувати роботу колективу на досягнення поставлених цілей;
• постійно вчитися і стимулювати до цього членів педагогічного колективу.

Х. Інформаційні системи для ефективного управління

 Однією з умов розвитку освіти є запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в управлінську та освітню діяльність.Така діяльність проводиться у двох напрямках:

• впровадження інформаційних технологій в управлінську діяльність;
• комп’ютеризація освітнього процесу.

Перший із зазначених напрямів полягає у створенні оптимальних умов роботи учасників освітнього процесу, застосування ними програмного забезпечення, що допомагає систематизувати роботу суб’єктів управління закладом на усіх рівнях.

Другий напрям –  це впровадження в освітній процес електронних засобів навчання, розробка і застосування електронного супроводу занять, самостійної і виховної роботи та тестових програмних засобів.

Інновації в управлінні освітнім закладом на базі інформаційних технологій є ключовим механізмом, який дозволить створити переваги в конкурентному середовищі. У цьому напрямку основними заходами в розвитку інформатизації закладу  є ефективна робота шкільного веб-сайту, інформування педагогів через електронні скриньки та Google – сервіси, застосування в роботі програмного засобу «Курс школа», груп у фейсбуці та вайбері.

ХІ. Безпекова складова закладу

У законодавстві загальні вимоги, які забезпечують безпечне освітнє середовище закладу  регулює Закон “Про освіту”. Права та обов’язки всіх учасників освітнього процесу визначаються в ньому у ст. 53, 54 та 55.

Три основні складові безпечного освітнього середовища:

• безпечні й комфортні умови праці та навчання;
• відсутність дискримінації та насильства;
• створення інклюзивного і мотивувального простору.

Створення безпеки спрямоване на виконання таких завдань:

• формування в учнів компетентностей, важливих для успішної соціалізації особистості;
• впровадження демократичної культури, захист прав дитини і формування демократичних цінностей;
• запобігання та протидія таким негативним явищам серед дітей як насильство, кібербулінг, булінг тощо;
• формування у здобувачів освіти життєвих навичок (психосоціальних компетентностей), які сприяють соціальній злагодженості, відновленню психологічної рівноваги;
• запобігання та протидія торгівлі людьми;
•  формування у школярів таких життєвих навичок, як спілкування, прийняття рішень, критичне мислення, управління емоціями, стресами та конфліктними ситуаціями, формування цінностей та набуття відповідних компетентностей;
• формування морально-етичних, соціальних, громадянських ціннісних орієнтирів, виховання національно свідомої, духовно багатої, фізично досконалої особистості;
• профілактика девіантної поведінки, правопорушень та злочинності серед неповнолітніх;
• профілактика залежностей та шкідливих звичок, пропаганда здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров’я як найвищої соціальної цінності;
• формування творчого середовища, залучення учнів в позаурочний час до  спорту, творчості, мистецтва, інших громадських заходів з метою їх позитивної самореалізації, соціалізації;
• розвиток творчої співпраці педагогічного колективу, учнів і батьків на засадах педагогіки партнерства.

ХІІ. Створення в закладі інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування

Особам з особливими освітніми потребами надаються права рівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення універсального дизайну та розумного пристосування, що враховують індивідуальні потреби таких осіб.

Універсальний дизайн закладу створюється на таких принципах:

• рівність і доступність використання
• гнучкість використання
• просте та зручне використання
• сприйняття інформації з урахуванням різних сенсорних можливостей користувачів
• низький рівень фізичних зусиль
• моніторинг якості освіти осіб з особливими освітніми потребами

         Основними завданнями  моніторингу інклюзивного навчання є:

• Відстеження  здобуття дітьми з особливими освітніми потребами освіти відповідного рівня у середовищі здорових однолітків відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти;
• Контроль забезпечення різнобічного розвитку дітей, реалізація їх здібностей;
• Створення корекційно-розвиткового середовища для задоволення освітніх потреб учнів з особливими освітніми потребами;
• Створення позитивного мікроклімату для класів з  інклюзивним навчанням, формування активного міжособистісного спілкування дітей з особливими освітніми потребами з іншими учнями;
• Забезпечення диференційованого психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами;
• Надання консультативної допомоги сім’ям, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, залучення батьків до розроблення індивідуальних планів та програм навчання.

 ХІІІ. Вивчення та самооцінювання якості освіти

13.1.        Функції самооцінювання

• Отримання порівняльних даних, виявлення динаміки і факторів впливу на динаміку.
• Упорядкування інформації про стан і дина­міку якості освітнього процесу.
• Координація діяльності організаційних струк­тур (шкільні методичні об’єднання, творчі групи) задіяних у проце­дурах моніторингу.

13.2.        Види самооцінювання

• Моніторинг навчальних досягнень здобувачів освіти.
• Моніторинг педагогічної діяльності.
• Моніторинг за освітнім середовищем.

13.3.        Напрями самооцінювання

      Узгодження управління (якщо школа відповідає певним стандартам в осві­ті, автоматично забезпечується адекватний рівень її діяльності);

        Діагностика ( визначення рівня академічних навичок учнів незалежно від їх особистості);

       Вивчення діяльності (включає заміри «вхо­ду» і «виходу» системи);

       Статичний показник  (надає можливість од­ночасно зняти показники за одним або кіль­кома напрямами діяльності школи, порівняти отриманий результат з нормативом і визна­чити відхилення від стандарту, здійснити аналіз і прийняти управлінське рішення);

      Динамічний показник (багаторазовий за­мір певних характеристик під час усього циклу діяльності);

       Психологічний показник (постійне відстеження певних особливостей у ході на­вчальної діяльності);

       Внутрішній показник ефективності (спо­стереження за динамікою становлення колективу,  прогнозування проблем,  які мо­жуть з’явитися у майбутньому);

       Самооцінювання  освітніх систем (оцінювання стану системи, в якій відбуваються зміни, з подаль­шим прийняттям управлінського рішення);

       Педагогічний моніторинг (супровідний конт­роль та поточне коригування взаємодії вчи­теля й учня в організації і здійсненні освітнього процесу);

       Освітній моніторинг (супровідне оцінювання і поточна регуляція будь-якого процесу в освіті);

       Учнівське самооцінювання (комплекс психолого-педагогічних процедур, які супроводжують процес засвоєння учнями знань, сприяють ви­робленню нової інформації, необхідної для спря­мування дій на досягнення навчальної мети);

       Самооцінювання загальноосвітньої підготовки учнів (систематичне відстеження досягнення державних вимог підготовки учнів за осно­вними навчальними дисциплінами);

      Моніторинг результативності освітнього процесу (пока­зує загальну картину дій усіх факторів, що впливають на навчання та виховання, і визначає напрями, які потребують більш детального дослідження).

13.4.         Форми самооцінювання

• Самооцінка власної діяльності на рівні пе­дагога, учня, адміністратора.
• Внутрішня оцінка діяльності ке­рівниками шкільних методичних об’єднань.
• Зовнішнє оцінювання діяльності.

13.5.        Етапи проведення самооцінювання

      Терміни проведення моніторингу визнача­ються планом роботи школи на  кожен навчальний рік.

       Самооцінювання  включає три етапи:

а)  підготовчий — визначення об’єкта вивчення, визначення мети, критерії оцінювання, розробка інструментарію і механізму відсте­ження, визначення термінів;

б)   практичний (збір інформації) — аналіз доку­ментації, тестування, контрольні зрізи, анке­тування, цільові співбесіди, самооцінка тощо;

в)  аналітичний — систематизація інформації, аналіз інформації, коректування, прогнозу­вання, контроль за виконанням прийнятих управлінських рішень.

13.6. Виконавці

Виконавцями самооцінювання  є: заступники ди­ректора, керівники шкільних методичних об’єднань, члени творчих груп, педагогічні працівники певної спеціалізації, вчителі-предметники, класні керівники, представники соціально-психологічної служби школи.

13.7. Функціональні обов’язки учасників самооцінювання

      Адміністрація закладу:

-       ініціює розроблення стратегії розвитку школи;

-       розробляє і втілює внутрішкільну сис­тему забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти;

-       установлює і затверджує порядок, періо­дичність проведення до­сліджень;

-       забезпечує необхідні ресурси для організації освітнього процесу;

-       сприяє визначенню напрямків підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

-       забезпечує реалізацію освітньої програми;

-       визначає шляхи подальшого розвитку закладу;

-       приймає управлінські рішення щодо розвитку якості освіти на основі результатів моніторингу.

Педагогічна рада закладу:

• бере  участь у розробленні методики оцінювання;
• схвалює вибір критеріїв і показників, що характеризують стан і динаміку    розвитку системи забезпечення якості освіти;
• визначає способи оприлюднення інформації  та показників розвитку системи;
• поширює інноваційний досвід педагогічних працівників;
• схвалює освітню програму, стратегію розвитку закладу та інші документи стосовно освітнього процесу;
• сприяє підвищенню кваліфікації педагогічних працівників, розвитку їх творчих ініціатив.

Класний керівник:

• проводить контроль за всеобучем кожного учня;
• своєчасно доводить підсумки до відома батьків;
• надає інформацію для самооцінювання.

Учитель:

       визначає й аналізує рівень навчальних до­сягнень учнів з предметів за результатами тестування, контрольних зрізів, поточного, тематичного та  підсумкового оцінювання за семестри, навчальний рік;

• визначає шляхи підвищення навчальних досягнень учнів;
• своєчасно подає інформацію для оцінювання результативності.

ХІV. Критерії щодо здійснення внутрішнього забезпечення якості освіти

14.1.    Об’єктивність з метою максимального уник­нення суб’єктивних оцінок, урахування всіх результатів (позитивних і негативних), ство­рення рівних умов для всіх учасників освітнього процесу;

14.2.    Валідність(характеристика) для повної і всебічної відпові­дальності пропонованих контрольних завдань змісту досліджуваного матеріалу, чіткість критеріїв виміру та оцінки, можливість підтвердження позитивних і негативних результатів, які отримуються різними спо­собами контролю

14.3.    Надійність результатів, що отримуються при повторному контролі, який проводять інші особи;

14.4.    Врахування психолого-педагогічних особливостей;

14.5.    Систематичність у проведенні етапів і ви­дів досліджень у певній послідовності та за відповідною системою;

14.6.    Гуманістична спрямованість з метою створення умов доброзичливості, довіри, поваги до особистості, позитивного емоційного клімату.

14.7.    Результати моніторингу мають тільки стиму­люючий характер для змін певної діяльності.

Використані істочники:

Закон України «Про освіту»

Абетка для директора (Бобровський М.В., Горбачов С.І., Заплотинська О.О. Рекомендації до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закла­ді загальної середньої освіти. – Київ, Державна служба якості осві­ти, 2019 )